Острови завжди манять до себе невивченістю територій та ізоляцією від цивілізації. 
Навіть, якщо це острови моху. 
Там у кожному з них тече своє розмірене життя, щось відрізняється від інших, по-своєму росте... Це схоже на калейдоскоп з мільйонів крихітних скелець усіх можливих і неможливих відтінків зеленої та коричневої барви. Мікроострови живуть швидкоплинно, однак вічні у своєму зеленому вируванні поверхнею планети. Іноді, коли приходить осіння туга, тільки вони своєю зеленню стримують бажання упасти в сплячку аж до весни. 
Дивишся на них - і якось сам собой збирається рюкзак. 
Зустрічайте, нові острови, я іду!