Чим далі до полюсів, тим химерніший мох. Суворий клімат щось міняє у віртуальних ноосферних мізках зеленого килиму і він стає креативнішим. 
Хоча хто б не став, коли просто під тобою - вічна мерзлота підступає все ближче, аж поки ти не станеш торкатися її підошвою. 
І тоді такі звичні мікроліси робляться все менше схожими на килим і все більше - на інопланетне життя. Певно, здогадуються, що звідси стартувати було б легше. 

*Текст мій, фото з інтернету.