Життєве:
 Знайома розповіла.

 Я доросла дівчина з досить маленьким розміром ноги (32-33), відповідно, кожна покупка взуття перетворюється на пригоду.
 (Я знаю більше жартів про дитячий світ, ніж ви, тому краще і не пробуйте)
 Дуже довго шукала прості білі кросівки на платформі, але жодного успіху, як і в решті мого життя, і не передбачалося.
 А тут одного славного дня йшла повз ринок і побачила ЇХ.  Мій розмір, ніяких тобі бантів, метеликів і людино-павуків, платформа, здатна заткнути настирливе бурмотіння мого комплексу з приводу зросту - і за крихітні гроші.

 Між першим поглядом та покупкою пройшло менше хвилини.
 І ось убралася я відразу ж на місці в свої нові кроси і попрямувала по місту.
 Не встигла я почати міркувати, в чому ж каверза, як мої нові друзі почали сяяти і блимати психанутими кольорами, ризикуючи викликати епілептичний напад навіть у несхильних до цієї справи людей.

 Не бажаючи ставати об'єктом загальної уваги в сутінкову людну годину, я терміново присіла і почала нишпорити по платформах у пошуках кнопки, що вимикає цю світломузику.
 У цей час моя інтровертна натура панікувала і бачила навколо людей що тицяють в мене пальцем і іржуть (насправді всім було в цілому пофіг, але поглядали, не без цього)...
 Заповітні кнопки знайшлися на заднику кожної платформи.  З величезним полегшенням я натиснула на обидві відразу, і – о, так!  О, так!...
... 
 висунулися колеса...

Знайдено у (с)оцмережах