«Неможливо дати означення сну, не вживаючи в ньому слів реальність, неможливо дати означення життю, не вживаючи в ньому слова сон».

Жан Кокто

 

— Доброго дня, лікарю.

— О, містере Джиле. Яке у Вас сьогодні самопочуття?

— В принципі… як завжди. Ніяких змін не відчуваю. Як то кажуть, йде життя, то й добре.

— Ну і слава Богу. Зробимо зараз деякі аналізи, і якщо не буде ніяких відхилень, прийдете до нас через три місяці на контрольне обстеження.

— Дякую, лікарю. Сподіваюся, все буде добре.

— Будь ласка, скиньте одяг, взуття, та пройдіть в кабінку обстежень.

— Добре. А як у Вас справи, лікарю?

— Все чудово. Трохи мучить ця спека, але сподіваюсь, що все налагодиться. Пройдіть сюди та ляжте на спину. А доки я роблю обстеження, розкажіть, чи щось Вас турбує?

— Знаєте, на здоров'я не скаржуся. Єдине, що мене нервує, так це оця постійна нестерпна спека. Я б сказав, що це вже точно якась катастрофа! Це, мабуть, через глобальне потепління... А у вас що? Теж кондиціонер перегорів?

— Ага, на жаль, мусимо це перетерпіти. Нового зараз не купиш, ви ж знаєте…

— Так… Ні в кого з моїх знайомих не працює кондиціонер. Всі пристрої перегоріли, а нових дійсно не придбаєш зараз. Люди все розкупили. А в магазині мені сказали, що невідомо, коли привезуть нові…

— Згоден. А як Ваша робота?

— Робота як робота —іноді добре, іноді погано. Що тут скажеш — рутина. Отак і живеш собі від вихідних до вихідних, геж?

— Розумію. Отже, містере Джиле, схоже, що все в порядку. Нічого патологічного не виявлено. Зараз ще медсестра зробить забір крові на аналіз — і Ви вільні.

— Дякую, лікарю. А чи можу у Вас дещо запитати?

— Так, звісно.

— Скажіть, як там просуваються дослідження стосовно того препарату… Який дозволить позбутися дрімерів?

— На жаль, ще не винайшли, але розробки тривають. Я думаю, можливо, вже цього року буде зареєстрований…

— Було б добре… Це ж так страшно — жити й усвідомлювати, що у твоїй голові інопланетяни.

— Ну звісно, я Вас розумію. Але ж у Вас поки що жодних симптомів, таких якгалюцинацій чи високої температури, не виникало?

— Ні, все як завжди, жодних змін, температура в нормі, галюцинацій не було… Пригадую, Ви колись казали, що ці істоти занурюють людину у сон?

— Так. Саме так. Розумієте, дрімери ще погано вивчені. Ми лише знаємо, що ці віруси жили собі в океані на супутнику Юпітера — Європі. Ми б про них і не дізналися б ніколи, якби наші мільярдери не захотіли влаштувати там космічний курорт.

— Знаєте, там дійсно дуже гарно. Чудовий штучний острів з пісочком, є освітлення, ростуть пальми, гарний вид на Юпітер, космічний океан… Краса та й годі…

— Згоден, зізнаюся, я теж завжди планував туди полетіти, як-от Ви…Це вже потім виявили, що люди, які там відпочивали, через кілька років засинають з високою температурою і ніколи не прокидаються. Так, в гарячці, і лежать… Жодні препарати не можуть знизити температуру тіла. Пізніше мої колеги знайшли причину цього явища — позапланетні віруси. Їх назвали «дрімери». 

— То вони живуть і розмножуються у мозку?

— Так. І поступово змінюють його на функціональному рівні.

— А можна їх якось побачити?

— Для цього потрібно робити біопсію мозку, а це небезпечно. А інші сучасні зображальні методи не дають змоги виявити їх. Лише позитивний тест на антитіла у крові дозволяє визначити їхню присутність у Вашому організмі. У Вас результат тесту негативний, тому не хвилюйтеся.

— Лікарю, якщо не доведи Господи, я все-таки заразився, то як зрозуміти, чи я не сплю?

— Гм-м... ну спочатку, перед сном, мають бути передвісники: галюцинації, дивні відчуття по шкірі, голоси, ну й, звісно, висока температура тіла…

— Це так. А що, якщо я от зараз сплю і мені це все сниться?

— Що саме сниться?

— Що я сиджу ось тут і розмовляю із Вами. Як мені дізнатися, чи я в реальному світі, чи вже у світі снів?

— Тобто Ви думаєте, що ця розмова — витвір Вашої уяви?

— Припустимо… Я хочу знати, як дізнатися, чи я зараз в реальності, чи ні?

— Ну, напевно, уві сні Ви б не пам'ятали, як сюди прийшли, що зранку їли та інші дрібні деталі.. Лише б пам'ятали початок нашої розмови.

— Щось мені стає тривожно…А ще які ознаки?

— Ну… Уві сні не змінювалися б люди навколо: знайомі, діти, батьки. Не траплялося б речей, які викликають у вас подив або розчарування.

— Тобто, була б рутина, як оце зараз?

— Годі Вам, містере Джиле, ви що, насправді думаєте, що ми — витвір Вашої уяви? Не треба себе накручувати якимись дивними думками! Згідно з результатами тестів та обстеження, Ви цілком та абсолютно здорові! Я Вас переконав?

— Дякую, що заспокоїли, лікарю… То як? Мені прийти на обстеження через три місяці?

— Так, правильно. Проведемо, так, для гарантії, контрольні дослідження, але якщо з'являться якісь симптоми, не чекайте і відразу приходьте сюди.

— Обов’язково. Сподіваюся, ця спека хоч трохи спаде. До побачення.

Містер Джил вийшов на вулицю. Люди навколо йому здавалися якимись чужими та далекими, а його думки та відчуття наче виходили за межі його контролю. Часом він відчував, що його рухи стають повільнішими, немовби він рухається у сповільненому темпі, і звуки навколишнього світу стають далекими та приглушеними. Але це не важливо, адже лікар його заспокоїв — він здоровий!.

***

Дякую за прочитання.

Автор — Василюк Сергій

Редактор — Серебрій Лариса

Контакти автора: