"Неможливо дати означення сну, не вживаючи в ньому слів реальність, неможливо дати означення життю, не вживаючи в ньому слова сон."
Жан Кокто

• “Доброго дня, лікарю” - промовив чоловік
• “О, містере Джил. Як у Вас сьогодні самопочуття?” - відповів приязно йому лікар.
• “В принципі… як завжди. Ніяких змін не відчуваю. Як то кажуть, йде життя, то й добре” - посміхнувся містер Джил.
• “Ну  і слава Богу. Зробимо зараз деякі аналізи, обстеження і якщо не буде ніяких відхилень прийдете до нас за 3 місяці на контрольне обстеження” - відповів йому лікар вставши з крісла.
• “Дякую, лікарю. Сподіваюся все буде добре” - з впевніністю в голосі відповів йому містер Джил.
• “Будь ласка, скиньте одяг, взуття, та пройдіть в кабінку обстежень” - промовив лікар надягаючи медичні рукавиці. 
• “Добре. А як у Вас справи, лікарю?” - запитав містер Джил знімаючи з себе одяг та взуття.
• “Все чудово. Трохи мучить ця спека, але сподіваюсь усе налагодиться. Пройдіть сюди та ляжте на спину. А доки я роблю обстеження, розкажіть чи нічого дивного не помічали останнім часом?” - приступив до обстеження лікар, коли містер Джил вже оголонений лежав на лікарняній кушетці. 
• “Знаєте, нічого дивного і не було. Єдине що мене нервує, так це ця постійна спека. Я б сказав, що  це вже точно якась катастрофа! Це мабуть через глобальне потепління... А у вас що? Теж кондиціонер перегорів?” - спитав містер Джил, який весь був покритий потом. Йому було дуже гаряче і зовсім не стало краще, хоч він і скинув з себе весь одяг. 
• “Ага, на жаль мусимо це перетерпіти. Нових зараз не купиш, ви ж знаєте..” - відповів йому лікар обстежуючи живіт.
• “Ага.. ні в кого з моїх знайомих не працює кондиціонер. Всі перегоріли, а нових дійсно не купиш. Люди все розкупили. А в магазині мені сказали, що невідомо коли привезуть нові…” - жалівся містер Джил.
• “Згоден. А як Ваша робота?” - поцікавився лікар оглядаючи вуха та очі.
• “Робота як робота -  іноді добре, іноді погано. Що тут скажеш - рутина. Отак і живеш собі від вихідних до вихідних, ге?” - кивнув йому містер Джил.
• “Розумію. Отже, містере Джил, все впорядку. Нічого патологічного не виявлено. Зараз, ще медсестра зробить відбір крові на аналіз і Ви вільні” - підсумував огляд лікар.
• “Дякую лікарю. А можу Вас дещо запитати?” - здається цю фразу містер Джил хотів сказати ще від самого початку, як тільки потрапив на обстеження в кабінет.
• “Так, звичайно” - лікар сів за стіл і став щось писати в записнику.
• “Скажіть, як там просуваються дослідження стосовно того препарату… який дозволить позбутися дрімерів?” - з надією в голосі спитав містер Джил.
• “На жаль, ще не винайшли, але розробки тривають. Я думаю можливо вже цього року буде зареєстрований…” - з сумом вимовив лікар.
• “Надіюсь…  А то знаєте, неприємно жити і усвідомлювати, що у твоїй голові інопланетяни” - трохи з страхом промовив містер Джил.
• “Ну звичайно, я Вас розумію. Але у Вас поки що жодних галюцинацій чи високої температури не виникало?” - спитав лікар.
• “Ні, все як завжди, жодних змін, температура в нормі, галюцинацій не було. Отже, як ви колись казали, ці істоти погрузять мене у сон з якого я не вийду?” - запитав містер Джил. 
• “Так.,Саме так. Розумієте дрімери, ще погано вивчені. Ми лише знаємо, що ці віруси жили собі в океані на супутнику Юпітера - Європі. Ми б про них і не дізналися б ніколи, якби наші мільярдери не захотіли зробити там космічний курорт” - розповідав йому лікар. 
• “Так, там гарно. Чудовий штучний острів з пісочком, освітлення, пальми, вид на Юпітер, космічний океан… Краса та й годі…” - згадав свій відпочинок містер Джил. 
• “Згоден, признаюся, я теж завжди планував туди полетіти…” - замріяно промивив лікар та продовжив - “Але потім виявили, що люди, які там відпочивали через кілька років засинали з високою температурою і ніколи не прокидались. Так в гарячці і лежать… жодні препарати не можуть знизити температуру тіла. Пізніше знайшли причину цього явища позапланетні віруси - їх назвали дрімери” - констатував лікар.  
• “І що вони зараз живуть і розмножуються у моєму мозку?” - задав швидше риторичне питання містер Джил.
• “Так. І поступово будуть змінювати його на функціональному рівні” - відповів йому лікар.
• “А можна їх якось побачити?” - запитав містер Джил.
• “Треба робити біопсію мозку, а це небезпечно. А інші сучасні зображуючі методи не дозволяють виявити їх. Лише тест на антитіла у крові, який у Вас виявився позитивний, дозволив визначити присутність їх у Вашому організмі” - повідомив лікар. 
• “Лікарю, якщо мене чекає непробудний сон, то як я зрозумію, що я сплю?” - зацікавився містер Джил.
• “Гмм. ну спочатку перед сном мають бути передвісники - галюцинації, дивні відчуття по шкірі, голоси, ну й звичайно висока температура тіла…” - відповів задумлено лікар.
• “Це так. А що, якщо я вже сплю і мені це все зараз сниться?” - запитав містер Джил.
• “Що саме сниться?” - здивувався лікар.
• “Що я сиджу зараз тут і розмовляю із Вами. Як мені дізнатися чи я в реальному світі чи вже у світі снів?” - спитав містер Джил з тривогою в голосі.
• “Тобто ви думаєте, що ми усі витвір вашої уяви?” - зніяковів лікар.
• “Припустимо… Я хочу знати, як дізнатися чи я зараз в реальності чи ні?” - прагнув довідатися містер Джил.
• “Гмм… ну напевно уві сні Ви б не пам'ятали як ви сюди прийшли, що зранку їли і інші дрібні деталі.. Лише б пам'ятали, як сюди увійшли та початок нашої розмови” - відповів лікар.
• “А ще які ознаки?” - схоже, що містер Джил почав боятися.  
• “Ну… у сні не змінювалися б люди навколо  - знайомі, діти, батьки. Не траплялося б речей, які викликають у вас подив або розчарування”  - продовжував лікар.
• “Тобто, була б рутина, як оце зараз?” - з жахом в очах запитав містер Джил.
• “Годі Вам містере Джил, ви що дійсно думаєте,  що ми витвір Вашої уяви?” - спитав лікар. 
• “Спека не спадає, ні в кого не працює кондиціонер, моє життя суцільна рутина. Люди навколо не змінюються і я не пам'ятаю, як я сюди потрапив! Запевніть мене лікарю, щоб я зрозумів, що я зараз не сплю!” - з надією в голосі сказав містер Джил.
• “Містере Джил, годі себе накручувати якимись дивними думками. Ви здорові! Вам краще?” - з  роздратуванням в голосі відповів йому лікар. 
• “Дякую, що заспокоїли, лікарю… То як? Я прийду на обстеження за три місяці?” - з полегшенням відповів йому містер Джил.
• “Так звичайно. Проведемо дослідження, але якщо з'являться якісь симптоми, відразу приходьте сюди” - спокійно відповів йому лікар.
• “Звичайно. Сподіваюся ця спека хоч трохи спаде. До побачення”  - сказав містер Джил та вийшов з кабінету.