Світло

Трохи передісторії. Помітила, що в деякі дні не можу довго заснути через тривогу. І кожного разу, коли я не можу заснути вночі в Німеччині, ранком цього дня бомблять Київ. Отак і народився цей вірш.

Знову безсоння. Крутиться в голові

зграя думок тривожних, зубата й зла.

Ранком недобрим сивієш від новин:

знову прильоти. Світла нема й тепла.

Світло зникає там, де з гучним виттям

падають чорні зорі й руйнують мир,

нечисть повзе зі сходу й жере життя,

щоби у світі більше ставало тьми.

Нечисть не знає: світло - не тільки струм.

Світло - це воїн, втомлений захисник.

Світло - прості акорди гітарних струн.

Світло - прості обійми й солодкі сни.

Світло - це поміч. Світло - це волонтер.

Це подарунки, зібрані містом всім.

Світло - народна пам'ять, що кат не стер.

Світло - тваринка, з вулиці взята в дім,

Мрії дітей в очікуванні Різдва,

Ковдра й гаряча кава, коли дощить.

Будь, Україно! Вірю, що ти жива,

доки не згасне світло в твоїй душі.

Іра Сон

2022