До мене часто в снах приходить жнець, 

Сідає поряд, дивиться тужливо. 

Він зве мене щоб я ставав на герць,

 Із голим серцем, проти сталі сили. 

Косу свою не випускає з рук, 

Виблискує її холодне жало, 

Він помахом одним, лишає мук, 

Але сьогодні це для мене мало. 

Піти, покинути на призволяще світ, 

Залишити для кого був єдиним. 

Такого я не побажав повік, 

Триматись буду, доки стане сили .©