У цій статті буде багато генетики і взагалі науки - далматинчики - абсолютно аномальна порода і річ не тільки в їх забарвленні. Без розуміння причин зрозуміти процеси, що з ними відбуваються буде дуже складно. Тому заздалегідь перепрошую за нудний текст, жахалочки і заклики не купувати шопопало - в якості компенсації будуть фоточки песиків.

Собачка "в горошок" - що може бути миліше? Фільми і мультики зробили ефективну рекламу і хоч популярність породи вже потроху падає, все ще багато людей наївно ведуться на рябих собачок, відкривають скриньку Пандори у себе вдома.
Я знав четверо далматинів за моє життя, і всі вони були чорно-білими дзигами, що жили в квартирі, рівномірно присипаній шерстю. Дружелюбні собачки, що можуть гратися 24/7. Але насправді все не так.

Зараз я зроблю невеликий екскурс в генетику, який буде корисним тим, хто вже має або тільки планує заводити тварину.
Ми будемо розглядати "світлі" породи і далі, тож, щоб не писати щораз одне й те ж саме, запам'ятаймо одне універсальне правило:
ЧИМ СВІТЛІША ШЕРСТЬ, ТИМ БІЛЬШ ТВАРИНА СХИЛЬНА ДО АЛЕРГІЇ.
Це стосується абсолютно всіх видів і порід, якщо тільки природна масть тварини не є білою.
Так, наприклад, це правило не стосується всіх полярних тварин, а також багатьох птахів (какаду, чайкових, чаплевих...) і тварин (антилоп, зебр, зайців...)незалежно від місця розповсюдження.
Але всі альбіноси (тварини, у яких відсутній пігмент меланін) - аномальні, тож незалежно від виду вони мають безліч генетично зумовлених проблем, однією з яких є аутоімунна реакція, що провляється у вигляді алергії.
Ще бувають альбіністи - на відміну від альбіносів, вони мають певну кількість пігменту що в першу чергу проявляється у забарвленні очей (у альбіносів - червоні очі, у альбіністів - блакитні або нормального для даного виду тварин забарвлення).

Повернемося до далматинів.
Ці собаки відносяться до тварин-альбіноїдів (мозаїчний альбінізм). Щенята народжуються повністю білими, а забарвлення з'являється точково протягом місяця.
Новонароджені щенята і самиця:

А за три тижні даламатинчики будуть виглядати якось так:

А в півтора місяці малюнок уже буде більш-менш стабільним, хоча у дорослих собак іноді відбуваається міграція пігментних ділянок і плями можуть ствати більшими або меншими.

Альбіноїди мають дуже багато проблем, успадкованих від альбіносів - вищезгадану алергічність, проблеми з серцем, односторонню чи двосторонню глухоту, схильність до сечокам'яної хвороби та різноманітних онкологічних хвороб.

"Мають міцне здоров'я, але є кілька породних хвороб, що не заважають життю"(с).
Якщо опустити все інше, одна тільки алергія може попсувати життя як тварині, так і власнику. У далматинів найбільш частою є алергія на пилок рослин і харчова, на м'ясо.
Алергія. На м'ясо. У собаки. У хижака.
Причому алергія не на бройлерну біомасу, насичену стероїдами та анаболіками, а навіть на яловичину чи лосося, який за замовчуванням є гіпоалергенною їжею. Тож власнику настільки проблемного звіра доведеться заморочитися, підбираючи рисо-овочево-соєву дієту. Рятує тільки те, що абсолютна алергія на м'ясо зустрічається не настільки часто, а ще те, що далматинчики їдять все, що не прибито до підлоги, хоча часто навіть це не є перешкодою. Я знав собаку, яка за три години відсутності власника зняла і погризла ламінат у великій кімнаті.

Взагалі енергія далматинів - це щось неймовірне, бо вони можуть переплюнути навіть джек-расселів.
Коли дві далматинські собаки, троє людей і троє коней на прогулянці три години без відпочинку, першими втомлюються, як не дивно, коні, потім німіють дупи у їх вершників, а собаки здивовано дивляться на пікнікуючих і ніби запитують "А що сталося, що ми спинилися?".
Аджиліті, як і для доберманів - найкращий спосіб випустити пару для представників цієї породи. І прогулянки по дві-три години вранці і увечері.
Любите поспати? Не заводьте далматинську собаку.

Далматини не можуть валятися днями на дивані, бо тоді вони самі знайдуть, чим себе зайняти і швидше за все вам це не сподобається. Існує міф, що ця порода неслухняна і погано піддається дресируванню, але насправді розумові здібності далматинів на рівні того ж джек-рассела чи добермана, але їх гіперактивність і небажання власника активно займатися з собакою роблять те, що тварина стає майже неконтрольованою і спускати її з повідця загрожує купою проблем від втеч до покусів.
"Добрі далматини" - міф. У цих собак є власна гідність і сідати собі на шию неповнолітнім щенятам улюбленого господаря вони не дозволять. Вони терплячі, але не безмежно. Один з моїх клієнтів несильно вдарив далматинку повідцем, а вона вчепилася в руку, яка тримала цей повідець. Справедливо, я вважаю.
Дресирувати далматинів треба починати з раннього віку, Перша команда, якох має навчитися далматин - "до мене!". Вони люблять нові іграшки, в тому числі й інтелектуальні, пошукові, інтерактивні.
Грумінг ускладнюється майже цілорічною линькою і необхідністю підбирати спеціальний шампунь для гіпоалергенних собак.
Ідіотські рішення "поголіть його на літо" (чув на власні вуха), "треба годувати рибою і він не буде сипатися" та інші не менш екзотичні прояви варварства будуть мати сумні наслідки. Частіше за все собака лишається облізлою на все життя.

Слабкі нирки і відсутність підшерстка вимагають теплого та сезонного одягу. Влітку треба уникати сонця, бо схильність до меланом теж неілюзорна. Шерсть білого кольору відбиває сонячні промені, але під нею підгорає решта далматина.
А якщо раптом пес вкрився невеликими прищами і чухається, а шкіра стає коричневою - річ не в шкірі, а знову-ж таки в нирках - це зветься бронзовою хворобою і лікується дуже довго і складно, з постійним контролем стану крові.

Взагалі, я казав, кажу і буду казати далі: НЕ БЕРІТЬ ТВАРИН У ПЛОДЯЧНИКІВ!
Тоді ризик того, що у вашої собаки буде те, що я пишу буде набагато-набагато мнешим.
Особливо з світлими породами. Особливо з далматинами.
Якщо у розплідника немає сертифікації, календаря в'язок, метрики і родоводу - це не розплідник, а плодячник.
Породних собак не можна в'язати як завгодно - тут в діло вступає генетика і "несподівані" фокуси у вигляді дефектів, серйозних вад, мертвонародження та (найстрашніше) нестерилізованих носіїв цих проблем.

Хай собака коштує тисячу баксів, але якщо ви реально хочете саме цю породу (будь-яку чисту проду) - ви їх заплатите. Бо економія на генетиці зазвичай доплачється слізьми і кров'ю.

Але це ще не все.
Гавкають вони гучно і емоційно, затикати їх важко і не має сенсу, якщо собака так звикла. Погризи, якщо собаку не навчили гризти спеціальні іграшки, забезпечені. Щенята гризуть і намагаються зжерти все, що хоч трохи м'яке і тягуче. Гумові чоботи, ваші шкарпетки, труси, ліфчики, подушки... Смішно це тільки до того часу, поки собака не опиниться на операційному столі.
Якось мені розказували ветеринари, що був пацієнт, що зжер іграшку для дорослих і отруївся важкими металами з батарейок. Про причину отруєння дізналися вже під час розтину, бо горе-собачники намагалися його лікувати "Смектою".

Завести собаку не проблема, проблема її виростити і забезпечити умови для її розвитку.