В тісному провулку гітара зітхає,
А голос високий співає без слів.
С труни холодна печаль обіймає –
Кохання зустрів – зберегти не зумів.

Вона була горда і дуже вродлива,
А він – музикант без грошей і забав.
Вона так хотіла жити «красиво»,
А він… Він її до безтями кохав.

Так просто обрізати птахові крила,
Та крил не зламати у серця митця.
Хоч дівчина горда кохання розбила, 
Та струни гітари все крають серця,

А голос високий злітає під хмари.
Він буде співати всю ніч, до світання.
Лиш місяць у небі та струни гітари
Оплачуть осколки сліпого кохання.
14.04.2007

................. 
Я дуже довго писав цей вірш під враженням від якоїсь іспанської музики. Якої саме - 🤷‍♂️. 
Епоха касетних магнітофонів, касет, які дідусь переписував у когось, хто переписав ще у когось... 
Але читав його ще дуже нескоро, бо соромився показати свою писанину і боявся, що піднімуть на сміх.