*    *     *
Закатное солнце идет на покой.
В спокойной воде не спеша утопает
И, мерно на огненных волнах качаясь,
Касается берега теплой рукой.

В лучах золотых облаков пелена,
Устав путешествовать, в небе застыла,
Простор океана неслышно накрыла
Янтарным потоком до самого дна.

Немой горизонт раскаленной строкой
В последних лучах не спеша остывает.
И, мерно на огненных волнах качаясь,
Закатное солнце идет на покой.
09.09.2011

………………… 
Літературний конкурс, перший з того часу, як я навчався у школі. 
Четвертий курс. Я вперше в житті знайомлюсь зі справжніми живими поетами і письменниками у підвальному клубі для творчих людей. 
Реально андеграунд. Жодного вікна, картини на стінах і, певно, найсмачніша у моєму житті кава. 
Але ж ми знаємо, що смак напою залежить від компанії. 
І, власне, якби я на одне-єдине запрошення за півтора року до цього вірша сказав би "ні" - все в моєму житті було б не так цікаво, як тепер.