***
Прийшла весна і серце рветься в небо, 
А сонце в росах проганяє смуток.
Мені нічого іншого не треба, 
Лише згадати почуття забуте,
Коли від щастя виростають крила, 
А соловей витьохкує пісні,
Коли кипить гаряча кров у жилах.
І знов безсонні ночі й срібні дні.

Ранкове сонце освітило душу –
І сотні райдуг заяскріли вмить,
А я безкрилим птахом бути мушу
У вирі сірому, який не зупинить.

Я хочу вирватись з міського виру,
Я хочу розірвати вічні пута,
Набрати повні груди щастя вітру
І знов згадати почуття забуте.
11.04.2007

………………… 
Мій улюблений поет - Василь Симоненко. 
Я, коли навчався в ліцеї, міг декламувати десятки віршів без шпаргалки. 
І багато україномовних віршів було написано тоді. Не всі вони варті того, щоб публікуватися, але на них я тренувався. 
………………… 
Я спеціально не викладаю в хронологічному порядку, бо тоді у мене буде забагато підряд однією мовою. 

Може, це трохи неправильно, зате рівномірно.