Пень колись давно був деревом. З корою, листям, гілками - усім оцим. Дерево росло,товщало, тяглося вгору серед таких самих і в той же час несхожих дерев. Ростило листя, потім ростило насіння, потім сипало насіння, потім сипало листя... Повторити щороку. 
А потім щось сталося, швидке повітря стало занадто швидким і дерево впало. Воно ще трохи намагалося щось ростити, але знизу не піднімалася вода, тож воно ослабло і потроху згасло. Пень недовго стирчав самотнім коротким шматком. Коли він остаточно всох, вода принесла спори, яким з ним сподобалося. Вони проросли, підвелися, відростили спороноси, сипали спори, які знову проростали... Повторити... Цілорічно. 
Є плюси - пень більше не сам і він - мікросвіт. І в ньому живе все.
Але є і мінуси - він і житло, і їжа. І сам він неживий. 
Таке життя.