Спитайкартопельку: який персонаж з книги/фільму/мультика/гри вам не подобається і чому?

Д'Артаньян. Він якийсь типовий "син маминої подруги" - прийшов, до всіх докопався, творить херню і з неї виплутується, втягує в неї своїх друзів. Неприємний тип. 
Хоча Араміс - той ще жук.

Не подобається Брюс Беннер/Халк. Бо типовий хворий на голову вчений, який хоче зробити з себе якусь помітну, але ще шибанутішу особу і в результаті все одно сідає в калюжу з побічними ефектами. 
Власне, Джекілл/Хайд, Віктор з Аркейну і Рейстлін з "Саги про Спис" не подобаються тим самим. Дурне і не журиться. 

мені не сподобалась Пінхед-баба з нового Повсталого з пекла.
бо якого хуя Пінхед був 9 фільмів чоловіком, а на десятий раптом трансгендернувся а можна не трансгендерити та не підсовувати під сучасні "тренди" усе, до чого можна дотягнутись?

Ангулема з Відьмака і Рікса з Рейневана у Сапковського. Просто беруться нізвідки без будь якого впливу на сюжет і без ніякої цілі. Просто з'явились під завісу а нафіга?

Був такий серіал "штамм". І там у головного героя був син. От цей малий пиздюк капець як бісив усі сезони. Серіал не пам'ятаю, а ненависть до цього малого все ще горить)

Дратують деякі персонажі з української класики. Кайдашиха бісить дуже. До всіх прискіпується і якоїсь поваги хоче, тьху. Мина Мазайло дратує тупістю (не прізвище тобі життя зіпсувало, чуваче, ой не прізвище). Бісить Мавка з "Лісової пісні". Ну от на холеру тобі всрався цей людський мужик? Ти хтонічна істота, що мала б такими мужиками харчуватись, а не помирати заради них, альо. Хтонічна. Курво. Істота.

Бісить головний герой з "Не озирайся і мовчи" Кідрука. От занадто розумний, так? Ти ж переконався, що тобі не набрехали. На холеру тобі потрібен був той останній експеримент? Мема "нє лєзь туда, дєбіл, оно тєбя сожрьот" не бачив? 

Бісить незрозуміла ракоподібна істота з трешового, але дуже гарного у плані сенсів роману Раулі "Бойова форма". От на холеру ти потрібна для сюжета, незрозуміла схожа на омара почваро? Щоб було? 

Бісить головний герой "Сліпобаченя". Хоча він і має бісити і викликати почуття стійкого нерозуміння мотивації, так що це окей.

Бісить Джезал з "Першого закону" Аберкромбі, хоча він і має бісити, але все одно самозакохане мале трусливе гімно, тьху.

Коротше, мене дратують здебільшого ті персонажі, що і мають дратувати згідно з задумом авторів.

В захист покерфейсу Бели скажу - вона росла з інфантильною матір'ю, а в парі мати-дочка хтось повинен бути дорослим. Дорослою довелося стати їй, вона звикла приховувати свої почуття, щоб не турбувати іншим. І до батька з яким не близька поїхала заради щастя матері з новим чоловіком.

Делевінь мене теж бісить. В "Валеріан і місто тисячі міст" (ходила в кінотеатр і маю мальопис за мотивами якого зняли) була фраза щодо її персонажа "о впізнаю цей характер" - я тоді здивувалася "В неї є характер?" Тупо картонка. В "Карнівал Роу" мені особливо запам'яталася серія з вбивством феї, на початку персонаж Блума "ну от, ще один труп", а потім коли він дізнався що це його мати яку він ніколи не знав, від якої лише колискова яку вона співала нишком пробираючись вночі у сиротинець, і прийшов щоб віднайти їй шану - я мало не плакала, і зараз поки писала це очі на мокрому місті 😭

Щоб ви розуміли до сліз мене довести дуже важко. Двічі дивилася "Хатіко" жодного разу ні сльозинки не зронила