Попри весь прагматизм сучасного життя романтики не щезли. Подекуди можна помітити їх сліди у вигляді зізнань під вікнами. Як на мене - це дуже мило.
Навіть у моєму маленькому селі на Донеччині був такий випадок. На асфальті під вікнами сусіднього будинку з'явився напис:

"ВИКА
я тебя
люблю"

Та час невблаганний. Напис почав стиратися. Лише "люблю" ще можна було прочитати, бо слово було написано під бордюром.

А потім у наше життя увійшли нові слова: Євромайдан, Революція гідності, анексія Криму, сеператисти, днр, лнр, АТО.

Вулицями мого маленького села почала їздити важка військова техніка. Слово "люблю" покоцали.

А вісім років потому села не стало.