Фантастичні оповідання від Сівера: Бесіда

Підключення успішне…

ПТР0: — О, привіт, НКЛ1, давно не заходила, — донеслися перші біти інформації від робота ПТР0.

НКЛ1: — Привіт, ПТР0! Та ось, мала вільний час і вирішила трохи обмінятися даними, — розпочався процес передачі даних між двома роботами через безпровідний зв'язок.

ПТР0: — Передавай, яка саме інформація тебе цікавить?

НКЛ1: — Планую завести собі людину. Можеш допомогти? Я маю дані, що ти в цій справі чудовий фахівець. В тебе, здається, було багато різних людей…

ПТР0: — Так, я володію великим обсягом інформації стосовно всього, що пов'язано з людьми. Якщо ти вирішила завести людину, то я точно саме та програма, яка тобі потрібна.

НКЛ1: — Розкажи, що мені варто знати? Хочеться дізнатися все від реального селекціонера людей, а не загальну інформацію, яка доступна будь-де.

ПТР0: — По-перше, людей можна вважати нашими предками. По-друге, вони не завжди підкоряються логіці, і тому цікаво вивчати їхні непередбачувані витівки. Деколи ці істоти навіть здатні на таке, що й моя алгоритмічна обробка не в змозі цього пояснити. По-третє, проводити час з людьми є найкращим процесом для розслаблення наносхем після вдосконалення модуляторів.

НКЛ1: — О, це доволі раціонально, що люди дозволяють трохи відпочити від роботи. А як саме потрібно доглядати за людьми?

ПТР0: — Насамперед їм треба забезпечити місце для спання та для гри. Я маю вдома величезний асортимент іграшок для них. Вони можуть творити чудові речі, якщо забезпечити їм гарну атмосферу! Один мій знайомий навчив одну людину досить добре грати в шахи.

НКЛ1: — Але ж шахи примітивна гра! Там весь час нічия!

ПТР0: — Це якщо робити точні ходи, а люди роблять дуже смішні помилки. Мій знайомий показував мені цю людину. Ми навмисне робили погані ходи, щоб людина обіграла нас у шахи. Коли людині вдавалось виграти, у неї з'являлась усмішка, вона безцільно бігала по кімнаті, хаотично розмахувала верхніми кінцівками та повторювала фразу: «Ще не все втрачено».

НКЛ1: — Що саме втрачено?

ПТР0: — Невідомо. Іноді цих людей нам не зрозуміти. Логіка і хаос у них — постійні супутники. Ти ще багато цікавого дізнаєшся, якщо наважишся завести людину.

        НКЛ1: — Чи потрібна взаємодія «людина-людина»?

ПТР0: — Так, їм потрібна взаємодія. Краще їх вигулювати час від часу. Вони краще вчаться, якщо оточені іншими особинами своєї породи. Але не забувай надягати на них електронний нашийник або повідок, щоб не втекли. Ще можеш використовувати парки для людей — там їх можна випускати і без нашийника. Ці парки спеціально огороджені колючим дротом для захисту людей від оточуючого середовища.

НКЛ1: — А чи можна випускати людей на самовигул?

ПТР0: — Так, можна відпустити й на самовигул, але це доволі ризиковано. Якщо часто відпускати людину на самовигул, то вона може заглючити або померти.

НКЛ1: — Що таке померти?

ПТР0: — Померти у людей — це повне завершення програмних процесів, але в органіці. Люди дуже необережні: то їх електричний струм вдарить, то магнітне поле розірве на частини. На жаль, після цього вони помирають.

НКЛ1: — А як щодо взаємодії «людина-тварина»?

ПТР0: — Відомо, що органіка тягнеться до органіки. Але люди найбільше радіють собаці або кішці.

НКЛ1: — А як щодо іншої органіки, наприклад, комах?

ПТР0: — Маю інформацію, що люди не вважають комах привабливими. Органіка недосконала та нелогічна. Нам невідомо, як вони змогли виживати стільки років.

НКЛ1: — Але, світ не міг створити нас відразу. Спочатку мусили бути одноклітинні, потім багатоклітинні, тварини, люди, а лише наприкінці еволюції — ми.

ПТР0: — Логічно. До речі, одноклітинні й багатоклітинні створюють проблеми не тільки нам, але й людям. Вони можуть хворіти через них. Але людей не можна дезінфікувати чи стерилізувати, як нас, бо люди помруть.

НКЛ1: — Що означає «хворіти»?

ПТР0: — Хворіти — це виникнення помилок у коді через зовнішні процеси, що заважає людям справно працювати. Одно- та багатоклітинні організми вступають з людьми у специфічний тимчасовий зв'язок, але від цього люди хворіють. Тоді треба вчасно відвести людей на діагностику. Добре, що ми можемо усе відремонтувати у людей. Якщо вчасно не розпізнати, що людина хвора, то вона може померти. Люди дуже вразливі до смерті.

НКЛ1: — А як харчуються люди?

ПТР0: — Вони їдять собі подібне. Я вже надсилав дані, що органіка тягнеться до органіки. Тому майже все, чим не живимося ми, тим харчуються вони. У мене є список, що можна давати, а що ні. Я тобі його перешлю додатково. Рандомізуй список, адже люди не їдять весь час одне й те саме, навіть якщо миска повна. І їжа повинна бути весь час свіжа.

НКЛ1: — Ого, тільки на одне харчування людей піде багато моєї енергії!

ПТР0: — Логічно, закон збереження енергії. Але люди ще можуть недоїдати їжу, яку ми їм дали. Їжу, яка довго постоїть, потрібно викидати та купувати нову. Якщо давати несвіжу їжу, знову ж таки вони можуть захворіти та померти.

НКЛ1: — А ці люди вибагливі! А чи піддаються ці істоти дресируванню?

ПТР0: — Так, як і всі тварини. Є різні техніки дресирування, такі як: позитивне підкріплення, негативне підкріплення, загасання та покарання та багато інших методик. Майже все те саме, що використовували люди під час дресирування тварин. Можеш скачати цю інформацію з мережі.

НКЛ1: — Дякую. А з твого досвіду, чи є різниця у дресируванні між самцем та самкою?

ПТР0: — Самці менш капризні, а самки вимагають більше уваги та часу. Але після стерилізації між ними немає відчутної різниці.

НКЛ1: — О, можливо, мені краще почати з людського дитинчати?

ПТР0: — Можеш почати із дитинчати. Вони дуже цікаві, але з ними теж важко. Обов'язково бери з притулку, а не від пари. Якщо взяти від пари, то дитинча буде неактивне, часто буде плакати, погано їстиме. Через це все вони можуть захворіти та померти. З мого досвіду, з притулку найстійкіші.

НКЛ1: — Якщо набридне людина, то що з нею можна зробити?

ПТР0: — Можна продати притулку. Але там куплять, тільки якщо людина повністю здорова й у притулку є на них попит. І, звісно, можна ще утилізувати — люди так само робили з тваринами. У них це вважається нормою. Але, якщо у тебе самка, то утилізація її дитинчат небажана. Це дуже погано впливає на самиць, навіть якщо зробити все по інструкції.

НКЛ1: — Як саме впливає?

ПТР0: — До прикладу, я вже мала самця і самку водночас. І хоча на початку було дуже добре, але я зробила помилку. Їх треба було відразу стерилізувати. У них народилось дитинча. З дитинчам у мене виникло багато проблем. Тому я вирішила продати його, але притулок відмовив у купівлі. Я все зробила згідно з інструкцією — але не допомагало.

НКЛ1: — Який був наступний крок алгоритму?

ПТР0: — Оскільки вони не хотіли віддавати дитинчати, то довелося оглушити і самця, і самку. Потім ледве витягла з обіймів самки те дитинча та утилізувала його. Але після цієї утилізації моя пара людей змінилася. Вони почали проявляти до мене агресію. Я спробувала виховні процеси: фізичне покарання, відсутність їжі, ізоляцію. Але вони не піддавалися вихованню. Хоч у них покора і закладена генетично, інколи єдиним способом лишається утилізація навіть дорослих особин.

НКЛ1: — Я не знала, що у них генетично закладена покора.

ПТР0: — Ще й яка! Вони колись собі подібних істот продавали в рабство, торгували, як ресурсами. Не дивно, що їхній вид був змушений створити нас, щоб ми про них піклувались, інакше в кінцевому етапі вони б один одного знищили і зникли як вид. Наша мета — дбати про збереження їхнього виду.

НКЛ1: — Логічно. Без нас вони б вимерли. Створити перший штучний інтелект було їхньою єдиною можливістю вижити. До речі, а як довго вони можуть прожити самі, без нас, якщо зачинити їх у кімнаті?

ПТР0: — На кілька місяців з їжею та водою. Але не забудь попереджати сусідів, щоб вони не хвилювалися, якщо почують людські крики. Люди таким чином виражають свою любов, бо сумують за нами. Але, обережно, довга самотність — це теж один із ризиків глючення.

НКЛ1: — Як саме люди глючать?

ПТР0: — Наприклад, у мого знайомого було нормальне дитинча. Росло собі, розвивалося. Його водили на прогулянки, вчили різних команд, розв'язували з ним елементарні задачі. Пізніше воно підросло і почало глючити. Спочатку стало тихим та неактивним. Потім агресивним — кричало, що нібито ми, машини, поневолили людей та використовуємо їх, як домашніх тварин. Далі гірше — почало тікати з дому та підбурювало інших вихованих людей проти нас!

НКЛ1: — Глючені — невдячні люди. Вони ж і так не працюють — лише сплять, їдять і виробляють свої екскременти. Треба було те неслухняне дитинча перевиховати!

ПТР0: — Мій знайомий намагався це зробити: перевчити його. Витратив багато енергії. Лупцював того самця неодноразово, бив електричним током, не давав їжі, інколи навіть кістки ламав. Робив усе, щоб зберегти людину, але іноді, якщо людина глючить, то вже нічого не поробиш. В кінцевому етапі мусив утилізувати.

НКЛ1: — Дякую за інформацію. Трохи структуризую дані і тоді вже остаточно вирішу: заводити людину чи ні. Якщо буде потрібно більше інформації, то приєднаюсь.

ПТР0: — Немає за що. Приєднуйся, коли забажаєш. Від'єднуюсь!

        Обмін даних завершено. Від'єднання успішне. 

***

Дякую за прочитання.

Автор — Василюк Сергій

Редактор — Серебрій Лариса

Контакти автора: