Я представниця однієї з найдревніших професій.

На "б" починається.

Тільки там трохи більше ніж п'ять літер.

Бібліотекар я 😊
(Знали би як давно я вигадала цей жарт)

Те, що я люблю читати не було визначальним фактором у виборі професії. Знаєте вислів про чоботаря без чобіт - так от є і бібліотекарі які не читають (іноді так замахаєшся переносячи фон, що вже дивитися на книжки не можеш).

В моїй школі в бібліотеці продавалася канцелярія і всілякі приколюхи. Тому там на перервах завжди товколося багато народу. Ну і я теж (а ще я там ховалася від доставучих однокласників. От не розумію яка розвага забрати в мене пенал і почати дражнити мене ним?)
За спиною бібліотекарки (вона взагалі мала освіту вчительки української мови і літератури) під вікном стояла біла тумбочка на яку вона складала здані книги. Якось так вийшло, що я запропонувала свою допомогу і почала розставляти книжки.
Пам'ятаю ще коли ми проходили "Перехресні стежки" Івана Франка я познаходила книги з твором для всіх хто хотів прочитати.

"Куди вступати?" - найстрашніше питання для випускників. "Вступай куди хочеш" - смішна порада. Не знаю куди я хочу! Тому пішла від зворотного - не те, що подобається, а те, що не дратує.
Книги я люблю, а людей не дуже - тому пішла вчитися на бібліотекаря. Тим паче доріжка в училище культури була в мене протоптана з двох боків мого родинного дерева: старший брат мами колись закінчив режисерську відділення, татів племінник випустився з хорового. Ну а я пішла на бібліотечне бо ліньки було заморочуватись з творчим конкурсом, а балів за ЗНО вистачило, щоб мене взяли на бюджет.
Звісно не всі хто вчився зі мною потім пішли працювати по професії. Більшість людей просто не знали куди себе приткнути. Так само було і в академії культури. Після випуску хтось пішов у торгівлю, хтось став мамою або почав заробляти роблячи манікюр.

Бувають люди "Та навіщо потрібні бібліотекарі? Що вони роблять? Все в комп'ютері!". Зараз щодня продукується стільки інформації в день, скільки раніше продукувалася за кілька років. І хто по вашому повинен всю цю інформацію впорядковувати? Звісно ж бібліотекарі.
В академії культури викладач АСОДу (аналітико-синтетична обробка документів) раз сказав таке:

"Інформація як курчатка - розбігається, а ми її збираємо докупи"

Ми тоді звісно посміялися з цього, та маючи за плечима деякий досвід роботи я нарешті осягнула мудрість цих слів.

Ось вам цікавий факт:
Документ - це будь-який матеріальний носій з зафіксованою на ньому інформацією. Ось цей мій допис - електронний документ який зберігається на сервері, і з яким ознайомитися можна маючи доступ до мережі. Стіна це не документ. Але якщо на ній написати, та хоч напрям руху російського корабля - це вже документ на якому зафіксований напрям руху російського корабля 😁

Олександрійська бібліотека - одна з найбільших книгозбірень стародавнього Єгипту. А ще вона відома тим, що згоріла. Та ми зараз знаємо які документи вона мала завдяки роботі бібліотекарів які уклали каталоги. 
Бібліотеки бувають різні: дитячі і дорослі, публічні і наукові. Особисто я працюю в науковій університетській бібліотеці основним завданням якої є інформаційне забезпечення навчального процесу. Та є те, що об'єднує всі бібліотеки - ми зберігаємо культуру.

Сьогодні, 30 вересня - відзначають Всеукраїнський день бібліотек.
Привітання приймаються у коментарях 😊