У Харкові так добре...
Моя подруга зараз поїхала туди по справах, надсилає відосіки, розповідає про місто, і в мене просто розривається серце 💔 
Я і сама була там нещодавно, але, мені здається, що це було в іншому житті..
Як же я сильно сумую, це так наболіло, від цього нікуди не дінешься.

Ми приїхали сюди, на Західну, і в мене відчуття ніби мені на груди повісили Камаз з бетоном. Я була тут одного разу, їздила з татом і його роботою лазити на Говерлу, і Карпати здавались казковими, але жити тут, це зовсім інше, жити не в місті, це взагалі не те, що побути за містом декілька днів, тут більше не романтично і класно, як мені здавалось в 15 років
Коли я була вдома, було добре все, незважаючи на обставини. Там легше дихати, легше жити! Там такі гарні люди, жваві, вічливі, ніхто не чіпляється, всім всеодно на якій мові ти спілкуєшся, там все є в магазинах, просто все, що я люблю
Ви купляли продукти від "Своя лінія" в Атб? Вони найкращі, я зрозуміла це тільки зараз, а наш Полюс, воно таке рідне вже. В магазинах все знайомих марок, свіженьке, заходиш і береш що треба. Касири - швидкі і вічливі, не говорять по телефону по 15хв, поки ти стоїш перед касою з продуктами. Все працює як єдиний механізм. Прокидатись у себе в ліжку так класно, в улюбленій квартирі, в якій, як виявилось, немає недоліків. І для щастя просто треба БУТИ, бути вдома, поруч із рідними. І на улюбленій кухні так хочеться готувати, готувати не аби просто поїсти, а насолодитись процесом, не зварити чергові макарони, а в гарному посуді, витратити трохи більше часу і зробити щось новеньке і складніше, на просторій, світлій кухні, в яку ми самі покупали весь посуд, де все таке - яке має бути, де нема мишів, нічого не тече, не відвалюється... Купатись в своїй ванній, чистій та гарній, а не в душовій де я зі своїм 163см зросту не можу розвернутися, а ще всюди пліснява, яку я неможу вивести і душова кабінка тече так, що можна одразу митись просто на підлозі, різниця невелика. І так важко не звертати на це увагу так "ярко"

Мене інколи так сильно бісить, що ми маємо тут сидіти, бо я б вже давно повенулась, я б може взагалі і не їхала, якби не обставини, малі і все інше
Мені здається, що життя до війни це якась вигадана казка, що це було в іншому просторі, в іншому житті, було навіть не з нами. Я вже стільки разів передивлялась свої сторіс в інсті за попередній рік, що вже просто на пам'ять їх знаю.
Я так вдячна нашим захисникам, що вони боронять нашу країну, дають можливість вертатись додому, рятують життя, наближають нашу перемогу з кожним кроком! Не забуваймо донатити і підтримувати їх всім чим можемо! Ваші 6грн теж мають дуже великий внесок, маленьких донатів не існує, бо разом, ми - велика сила!!! 💙💛
Все буде Україна!