Важке питання, бо нелегко зрозуміти що було першим. 

Десь з трьох років теж пам'ятаю. В дитинстві дні здавалися безкінечними, час був немов гума. 

Зараз мабуть тиждень може тягнутися менше ніж тоді день.

Дуже ранній спогад. Не знаю, коли, але я ще не ходила. Я народилася передчасно. Весь світ складався з мами, тата, бабусь та медсестер. Дуже обривчасті спогади. Як слайдами...  Бабуся на одному з таких каже, що від мене дуже багато клопоту усім і що краще б я не народжувалася..... І я перестаю хотіти дихати....

Я розповіла то мамі. Вона каже, мовляв "таааа, ніхто не міг тобі такого сказати... але у 6 місяців у тебе раптово сталася клінична смерть"

Років у два, певно. Літо, жарко, дідо зварює велике кругле колесо, яке мама обтягне брезентиною і розмалює квітами і метеликами і буде в мене гриб в пісочниці. Від іскри очі нічого не бачать, але воно смішно сердито дзижчить. Дідо свариться і каже що я осліпну і тоді грибок не побачу. І фарба пахне чимось ніби і гидотним, а ніби приємним. 
Я і досі люблю запах висохлої емалі - коли розчинник уже вивітрився, і воно якесь таке цікаве на нюх. 

Мама казала, що мені було два роки і кілька місяців тоді, і теж, що я не міг цього пам'ятати. 

А я можу навіть рік свого спогаду сказати: 1997. Мені 3-4 роки. В мене на голові була вавка. Стрептедермія якщо вірити записам моєї дитячої медкартки. Мене лікували алоє. Прикладали його до вавки. От я і пам'ятаю як ховалася від мами і бабусі під ліжком. В мене на місці вавки шрам лишився і деякий час волосся не росло

Теж три роки. Я у лікарні хворію на вітрянку) Пам"ятаю, що все сіре, світло горить у палаті, але тьмяно, я у зеленці і мені дуже сумно, чекаю на маму.

У три з половиною роки я ледь не померла від епідемії холери. Ми пили воду просто з колодязя. 
Пам'ятаю білу палату з синіми панелями,  все біле, у ліктьових згинах - голки крапельниць, бабуся читає мені книжку. 
Я навіть пам'ятаю, що не було обкладинки, і перша сторінка з малюнком була зверху. 
Щось мексиканське. "Голубой кучер". Про те, як тато і донька пофарбували все у блакитне і зробили перуки з агави. І поїхали на візочку з дахом по різних дивних місцях. 
Двадцать з гаком років минуло, а пам'ятаю. 
*пішла гуглити книжку *.