Мені складно вибрати якусь одну книгу чи автора. Я книгофілка, книгоманка, читачка.
Терпіти не можу любовні романи і нудний виклад сюжету.
Ніяких рюцке класиків я не можу перечитати повторно, бо бісять і сюжети, щоб страждання відчували всі - герої, автор, читачі.
Дуже люблю фентезі (що б там не казали, але Гаррі Поттер - хороша книга) та класичну наукову фантастику (Артур Кларк, Рей Бредбері). Подобаються книги вчених-натуралістів (обожнюю Джой Адамсон та її книги про гепардів та левів).
З останнього домучую Стругацьких ("Пікнік на узбіччі" я ще осилила, а "Град обречённый" - читаю через силу, бо на черзі - "Дюна"), параллельно читаю Дженніфер Аккерман - "Эти гениальные птицы" - просто 🔥.
Люблю поезію Василя Симоненка і Ліни Костенко, гаріки Ігоря Губермана.
Омар Хайям, при всій моїй любові до поезії з глибоким змістом - не сподобався.
Дуже подобається поезія Расула Гамзатова (совєцкий автор, але вірші про природу у нього неймовірні, погодьтеся).
Терпіти не можу Пушкіна і Цвєтаєву. Один - "наше хто-зна-що", з поетичним описом різної соціальної мєрзості, друга - писала ніби й красиві вірші, проте була такою людиною, що хочеться ригати, коли читаєш вдруге, після біографії.
З моїх діамантових знахідок:
Орсон Скотт Кард "Ендер Віггін". Вся серія, з боковими і основними книгами. У будь-якому перекладі чудова. Починала читати російською, потім подарували "Голос тих, кого немає" українською, підміна пройшла успішно, наступні були то російськими, то українськими, але за сюжетом не видно було дубляжу. Рекомендую, 10/10. Фільм вийшов на 7/10, бо власне переживання, які є основою сюжету, зникли - кіно ще не вміє показувати думки.
Лю Цисінь - серія "Пам'ять про минуле Землі". Чимось схоже на Ендера, але з азійським спогляданням на колосальні космічні події.
В обох випадках це не тільки фантастика, а ще й якась своєрідна соціологія і філософія, питання, які актуальні зараз як ніколи (у Карда - концепція різних типів чужинців, у Цисіня - концепція "темного лісу" як зовнішнього невідомого ворога і "методика залякування" його зброєю). Здається, можна з цих двох серій вивести філософію космічних цивілізацій, якщо подумати трохи довше.
З фентезі це "Дім дивних дітей Місс Сапсан" Ренсома Ріггза - Гаррі Поттер нервово палить у кутку. Динамічно, не знаєш, що буде далі. 9/10, бо автор розірвав історію на багато книжок хоч і логічно, але недосказаність у такої бібліофілки як я викликає наркоманську ломку в очікуванні наступної книги. Фільм - красиве тупе і абсолютно невідповідне книжці дно, яке витягують на своїх плечах Єва Грін і Семюел Л. Джексон. Гірше тільки "Темна Вежа" Кінга в екранізації.
Пишіть в коментарях, чи потрібні такі дописи і що подобається читати вам.