Розділ перший
Розділ другий

...
Розділ третій. "А в остальном, прекрасная маркиза, всё хорошо, всё хо-ро-шооо!"(с) Л. Утьосов

*можна під час читання цієї частини увімкнути ту саму пісню будь-якою мовою, бо це ідеальний саундтрек *

Як я бачу, у багатьох підгоріло з поведінки Маші - а це ви ще не стояли поруч за касою і точно не чекали своєї зміни ПІСЛЯ неї.
Сьогодні історії Машеньки і зоомагазину нарешті розійдуться.
.
*До речі, я порахував і зрозумів, що працювала вона не три, а майже п'ять місяців. За відчуттями - вічність.

...

Після паукана Маші і Тамарі Петрівні повідбивало бажання волочити з вулиці і з чужих рук шопопало до магазину і на деякийсь час було затишшя. Маша за місяць лише прорізала двадцятикілограмовий мішок собачого корму (на відміну від більшості пластикових, цей був паперовий і не витримав варварського до себе ставлення) і розсовувала його по порожнім мішкам інших кормів. Без підписів і попереджень, але камери зафіксували момент западла і його вирішення, тож ми з Вікою знайшли всі частини пазлу і обліпили їх написами щодо чужорідності їх вмісту.

А далі ми почали перебирати свої дисконти на предмет власних боргів, про які могли забути,щоб потім на інвентаризації не колупатися панічно в зошиті: "Ти брав? Я не брав? Хто вкрав?" у пошуках товару, якого не вистачає.

Віка сказала, що вона зараз візьме ноутбук і зробить перепис боргів у базу, щоб бути впевненим, що ми саме ті товари записали, а потім ми перевіримо їх кількість на полицях.

Віка пішла у підсобку з журналами працівників (Ми туди записували кожен свої борги, їх виплату та деякі робочі моменти. Журнал був у кожного свій, щоб не було плутанини. Дуже зручно, бо ти точно знаєш, що писав там тільки ти і відповідаєш за внесену інформацію).
Кілька хвилин була тиша.
- Бля, скільки??? Та вона зовсім...? Пиздець! - Зазвичай, Віка вживала матюки лише по відношенню до прусаків, яких боялася і ненавиділа.
- Що сталося? - я заглянув до неї.
- Ти бачив її борги?
- Ні. Ми ж кожен сам виплачуємо.
- У неї вже до двох тисяч добирається! Тут півмагазину в її дисконті!
Я подивився на дві сторінки, де почерком Маші було вписано дохєра товару, і біля жодного не стояло помітки, що він оплачений.
Віка зателефонувала Марині.
Марина запевнила, що за сьогодні Машенька точно все заплатить.
Через півгодини Машенька стояла біля нас і просила не розказувати шефу, що вона місяць тому вирішила зробити подарунок друзям з котиками, і що їй довелося зараз випрошувати гроші у свого хлопця, щоб віддати борг, і що ми не могли почекати кілька днів...

*Отримано колективне досягнення: "КОЛЕГИ-КРИСИ" *

Марина просто сказала Маші, що хай вибирає - або вона віддає борг до інвентаризації, бо за місяць можна було і повернути, або вона вирахує суму з її авансу і розкаже шефу, що Маша використовує дисконт не за призначенням.

В соплях і ярості, але Машенька закриває борги і топає додому.
На інвентаризації все прямо ідеально і красиво, ніяких проблем, западлів і непонятних штук.
Ми з Вікою і Мариною видихнули з полегшенням.

Це вже був кінець вересня і почалися дощі. Можна було сидіти вдома і читати, а можна було набрати рюкзаки і поїхати з дружиною в село до її тітки і позбирати грибів печериць, дощовиків, синьоножок... Перебрати, насмажити, з картопелькою і цибулькою...
Саме це ми й запланували.
Я домовився, що візьму п'ять днів вихідних замість чотирьох і на цей час мене не кантувати, бо швидше за все я буду далеко від мобільного зв'язку, а лізти на дерево, щоб почути про роботу, бажання буде невеликим.
За день до поїздки ми пішли до АТБ закупитися всяким їдлом, щоб було максимально зручно готувати на вогнищі чи просто дістати і зжерти.
Коли я вибирав між "Марсом", "Снікерсом" і "Баунті", зателефонувала Маша.
На годиннику було 18:00. Година до закриття зоомага.
- Привіт, Міш, тут таке діло... Ти не знаєш, як дістати ключик? Він впав за акваріуми...
- Від магазину? - якщо це так, мені довелося б потратити дві години на туди і назад, щоб закрити своїм ключем.
- Нє, той, що замикають повідки.
(звичайний ключик, яким ми замикали стійку з амуніцією для собак, щоб їй не приробили лапки раніше ніж куплять)
Отакі меблеві ключики, якими замикається рейка з гачками, на яких висять повідці.

- У Віки на шафці висить запасний.
- Ой, нє, я мала на увазі той, що магнітик. Треба його якось дістати, або запасний знайти.

"Магнітик" - це така балабошка з алюмінієвого сплаву, у якій знаходиться неодимова магнітна хєрня з лютєйшою силою тяги. Не багато і не мало, а 1700 г піднімає. І сама близько двохсот грамів ваги. Нею відкривають стоп-лок - такі антизлодійські брелоки на гачках з товаром, щоб зняти можна було тільки цим магнітом або пошкодивши упаковку.
Виглядає цей магнітик ось так:

І чудово розмагнічує банківські карти, батареї телефонів та псує слабенький радіоприймач.
Вгадайте, хто це все робив?..
Але то дрібниці, бо головне в цьому магнітику - його ціна. Наш коштував близько п'ятиста гривень. Ясєнхєр, запаски до нього не було, бо нащо, коли його як ваших колишніх - "трудно потерять і нєвозможно забыть"?

- Маш. Ти зараз хочеш сказати, що закинула третій по ціні інструмент за акваріум?
- Е-е-е... Ну, так.
- І хочеш, щоб я кинув все і поїхав його діставати?
- Я ж сама не можу.
- Я теж не можу. Телефонуй шефу, він один знає, як влаштована обшивка акваріумів.
- А якщо він буде сваритися?.. - в голосі Машеньки проступили соплі.
- Він не "якщо" - він стопудов буде сваритися. Однак, нічим не допоможу. Бувай, до середи.
Я поклав слухавку.

***
Грибів було багато і вони були смачні.
Був туман, грязюка, засохлі бур'яни, вогнище зі смаженими на паличках сосисками і салом, підсмалений хліб, підсмалені печериці. Лисиця, білки, птахи.
Сонце на світанку. Прокинутися від крику півня.
Діставати з багнюки коріння лепехи. Різати і п'яніти від його запаху. Збирати жовті пахучі яблука.
Довго повертатись пішки.
Порозкладати знайдене і ділити на дві частини. Збирати рюкзак з дарами лісу і тітчиними баночками з консервацією.
Дуже довго їхати удвох у напівпорожній електричці.
Ще завтра вихідний - і на зміну.

***
Віка зателефонувала у вівторок по обіді.
- Міха, тут без тебе таке було... Хотіла набрати, а потім згадала, що ти чорті-де... - Давлячись сміхом почала Віка.

Далі, розказую з її слів.

Коли я поклав слухавку у п'ятницю увечері, Маша довго думала і зателефонувала шефові. Шеф виявився в Одесі, де робив закупи малька. Себто, приїхати аж ніяк не міг. Подзвонив Вікторії. Віка взяла Руслана, Руслан взяв респіратор, окуляри і шуруповерт і поїхав у лігво алергенів.
Відкрутив вказані шефом ледве помітні гвинти і дістав аж з найглибшого кута конструкції той їбаний магнітик. Зібрав все докупи. Отримав від шефа подяку на картку, забрав Віку і вони поїхали додому.
Маша-западло зачинила магазин і теж поїхала додому.
Всі живі, здорові і нормально допрацювали дні до моєї зміни.

Вам теж цікаво, як магніт потрапив у ті єбеня?
Для цього треба уявити топологію розміщення стійки.
У нас було щось схоже на фото нижче, тільки на два поверхи - кожен з яких по 360 л (6 відсіків по 60 л). На місці третього поверху у нас стояли акваси на продаж.
Руслан відірвав магніт від переборки у місці, де я намалював. А ще Руслан витяг звідти вимірювальну рулетку.

Між аквасами і стіною було десь сантиметрів п'ять вільного місця, де звисали кабелі техніки і саме туди потрапив магніт, покотився і прилип до каркасу.

Але як він туди взагалі потрапив, там же немає стоп-локів?
Саме це і запитала Віка, після чого треба діставати наступні дві речі, бо історія хоч і правда до останнього слова, але дуже схожа на:

1. Прийшли покупці за кришкою для акваріума. Ось такою:

2. Хєрня під стрілкою - кришечка для годування. Знімається, нічим не закріплена.
3. Покупці готові взяти кришку, Маша якогось хуя вирішує показати, які там лампи і просто підіймає передній край. Кришечка, ясєнхуй, відлітає за стійку.
4. Маша хоче дістати кришечку і вирішує це зробити рулеткою. Я знайшов фото от прям такої, як була:

5. Як не дивно, але в неї виходить і вона дістає кришечку...
6. ...не зафіксувавши стрічку рулетки.
7. Рулетка їде за маршрутом кришечки.
8. Маша плює на рулетку і нарешті продає кришку у повній комплектації. Покупці задоволені, йдуть.

9. Маша довго думає, де б взяти ще одну рулетку. Не придумує, але згадує, що стрічка рулетки з заліза. А залізо прилипає до магніта!
10. Магніт є. Машині мізки вирішують, що магнітик треба повернути, тож вона прив'язує магніт на ниточку. На звичайну швацьку ниточку, яку навіть Віка може порвати голими руками.
11. Магнітик Маша опускає зверху на середині стійки. Але рулетка лежить трохи далі і Маша розгойдує магнітик. Магнітик відчуває поруч каркас з доброго заліза, відчуває нестримну тягу і прилипає. Маша смикає за ниточку. Ниточка рветься.

А далі ви вже знаєте.

- "А в остальном, прекрасная маркиза, всё хорошо, всё хо-ро-шооо!" - Проспівала Віка фразу з совкового мультика. - Але знаєш, що? Руслан не витримав і запитав, на кого ти вчилася, блін, щоб такі хитрови#бані косяки косячити? Знаєш, що вона відповіла? На інженера!

***
У це важко повірити, але Маша реально має диплом інженера-будівельника. Того самого, який має проектувати логістику будівельних майданчиків.
Святі папугайчики, можна не треба її пускати до роботи по диплому?
__________
Мораль у байки є така, щоб гнати дибілів максимально швидко, бажано взагалі не брати працювати. Навіть якщо ви всі пиздець які втомлені.