
І, тим не менше, історія завершена, самодостатня і красиво закінчується, щоб ні в кого не виникало зайвих питань.
Постапокаліпсис, Україна. Далеке майбутнє. Міфічні істоти, люди, які не знають електрики, наслідки нехлюйського ставлення і сучасність, яку ми брали у борг, а їм тепер цей борг повертати. Хлопчик, який всіх врятує, якщо дійде, куди його відправив Інженер. Залишки цивілізації і те, що їх захопило. Те, що хоче все знищити і ті, хто це спричинив. Локації на грані упізнавання, які ніяк не можеш згадати аж до самого кінця трилогії. І все це - українська література. І майже невідомий автор.
Я не буду описувати текст, бо там реально спойлери на кожному кроці і саме незнання про те, що буде далі, затягує у світ книги і ти не можеш відірватися. Просто хочу сказати, що я б першу книгу поставив в укр-літ шостого, другу - сьомого, а третю - восьмого класів і їх би читали. Плюньте мені в пику, але читати "Хіба ревуть воли як ясла повні" було нудно, незрозуміло і висновки до неї я чесно крав з "ГДЗ" і не жалкую. А цю книгу я сам читав у дев'ятому класі (сімнадцять років тому!) і досі не міг забути.
Для любителів моралі: мораль є, її напхано на кожному кроці і вона не стирчить, як дупа з кущів (як це часто палєвно роблять в дитячих книжках), вона проходить канвою і її видно не одразу, тому навіть зараз, у мої 32 годіка, читати цікаво і не виникає враження, що я читаю книжку для малечі.
Для любителів екшену і детективу - це екшен і детектив, дуже динамічний. Іноді напруга аж змушує голову боліти і двіж такий, що ти не можеш припинити читати, поки не дійде до кінця розділу. Це дуже круто.
Для батьків: дістаньте своїм дітям це прочитати замість... усього. Такі історії не проходять повз і реально показують важливість людського в людях і ненав'язливо привчають юних особин зі смартфонами читати. Можливо, навіть читати зі смартфона.
Колись ці книги екранізують і це буде найкращий фантастичний серіал української кіностудії, кращий за Марвел, за Гаррі Поттера і за будь-що. Книги про дітей, які вам сподобаються.


Щодо де можна знайти почитати - в мережі є електронна бібліотека "Чтиво" і там є вся трилогія ЛНБ + "Вбивство п'яної піонерки" яке я теж рекомендую.
Я взагалі думаю, що село Лисого стоїть на місці Прип'яті.
Руїна - це Київ, бо Прип'ять уже за нашого віку - це Руїна (не вистоїть стільки), а там дуже багато часу минуло, бо ДніпроГЕС майже розсипався. І враховуючи, що туди Лисий йшов більше тижня...
Скоріше за все так і є, а на місці саркофага (бо Арки ще не було) - джерело тієї проблеми, яка в третій книзі. Чому я так думаю? Бо людина сприймає велику радіацію як страх (не фантастика, реально), а Івась дуже боявся туди лізти, та й інші - теж. І фінал, пам'ятаєте? Як воно... того? Та і Лисий теж іноді відчуває безпричинний страх, швидше за все, якраз через "брудні" ділянки.
«Воли», звісно, не підліткова літра і дуже на любителя, скажімо так. Взагалі я б сказала, що П. Мирний в укр літ це як Толстой в рос літ. Його вчать, тому що ну треба, ну як без нього, ну перший психологічний роман. А так «волів» і не всі дорослі хоча б з дещицею задоволення прочитають. Прийнамні через жанр. І «воли» як раз той 100% випадок, коли треба, щоб вчитель був просто боженька, а не всім нам сумнозвісне «що хотів сказати автор».
Буду вам вдячна)